Микола Михайлович Амосов. 6 грудня 2019 року 106 років від дня народження

87 років - це вік!
Микола Амосов, академік

"60 лет – не возраст",
додаток до журналу
"Будь здоров" для пенсіонерів.
№1, січень-лютий 2001 р.

Кілька місяців тому Миколі Михайловичу Амосову виповнилося 87 років. Сім років тому він почав експеримент, мета якого — вивчити вплив фізичних супернавантажень на процес старіння. Експеримент він ставить на собі і, не дивлячись на проблеми, які траплялися зі здоров'ям, не відступає від своєї ідеї, що в старості навантаження повинні не знижуватися, а зростати. В результаті такої потужної атаки старість відсувається все далі. У всякому разі, академік Амосов здоровий, бадьорий і сповнений рішучості продовжувати експеримент. У журналі "Будь здоровий!" детально повідомлялося про його хід з самого початку. Пропонуємо познайомитися з коротким описом експерименту і його попередніми підсумками

Сім років експерименту пройшли зовсім не гладко. Чи змінилися у зв'язку з цим мої переконання? Ні, не змінилися. Навіть зміцнилися. Збагатилися досвідом власної хвороби.
Але спочатку розповім коротко його передісторію — для тих, хто не знає.
У 1954 році мене замучили болі в спині, навіть виявилися зміни в хребцях. Тоді я і придумав свою гімнастику з тисячі рухів. Бігати почав в 1971-му. У 1985-му з невідомої причини виникла блокада серця (пульс був 40 ударів за хвилину). Біг припинив, обмежився гімнастикою. У 1986 році вшили електростимулятор, і я зміг відновити біг. У 1993 році стимулятор замінили.
Наступ старості відчув у 1992-му, коли перестав оперувати. Обдумав механізми старіння і вирішив чинити опір старості за допомогою великих фізичних навантажень. Назвав це "експериментом". Спочатку виконував 2500 рухів гімнастики, половину з них — з гантелями вагою 5 кг, потім навантаження подвоїв. Біг збільшив до 5 км.
Результат був — старість відступила. Два з половиною роки почував себе добре, незважаючи на аортальний порок серця. Сподівався, що серце впорається. Але з'явилася задишка, а потім і стенокардія. Гімнастику — з обережністю — продовжував, але вже не бігав і менше ходив. Обстежувався регулярно: серце з кожним разом збільшувалося в розмірах. Потім стало зовсім погано. Я зрозумів: природу не обдурив, потрібно збиратися на той світ. Але був спокійний: найголовніше в житті вже зробив. Навіть спогади під завісу написав — "Голоси часів".
У травні 1998 року дочка (вона кардіолог, професор) і учні запропонували мені поїхати на операцію до Німеччини (в рідному інституті людей такого похилого віку не оперують).
Професор Кьорфер ушив мені штучний аортальний клапан і наклав два шунти на коронарні артерії. Операція дала відмінний результат, хоча ще цілий місяць мучили різні легкі ускладнення. Відразу ж відновив заняття фізкультурою: спочатку довів гімнастику до 1000 рухів, потім став ходити по годині в день.
Одужання йшло повільно: головні болі, хитка хода. Я терпів. Дописав розділ про операції в книгу "Голоси часів", яку надрукували в грудні 1998-го, коли мені минуло 85 років. Відновився інтерес до науки, і з'явилося бажання жити.
Вирішив продовжувати експеримент. До гімнастики додав гантелі, збільшив тривалість ходьби.
І ось влітку 1999 року старість, нарешті, відступила. Стало легше ходити. Протягом цієї зими довів гімнастику до 3000 рухів (1200 - з гантелями). Обережно бігав - 1-2 км, в основному під гору. Коли натренувався, біг подвоїв і додав темп. Писав книги, підключився до Інтернету (http://www.icfcst.kiev.ua/amosov).
Обстежуюся кожні півроку: поки все благополучно. Аналізи відмінні. Серце зменшилася в розмірах до рівня початку експерименту. Ні, старість не зникла: рухи все ж трохи скуті, особливо коли піднімаюся по сходах. Але по вулицях ходжу швидко. Вага - 51-53 кг, зріст – 166 см.
Радію, а й боюся — раптом всі проблеми повернуться? Адже у мене повний набір серцевої патології — штучний клапан, коронарні шунти, стимулятор. Стимулятор скоро доведеться міняти, клапан розрахований на 5 7 років, шунти можуть закритися... Що вже хорошого? Підстав для оптимізму начебто небагато. Але сам себе обсмикую: побійся Бога, Амосов, тобі ж буде за дев'яносто!
Досить про себе, поміркуємо про справу. Про режим обмежень і навантажень, якого я дотримуюся, про медицину, про підсумки експерименту.
Мої рекомендації залишаються незмінними.

Навантаження
При здоровому серці — 30-45 хвилин гімнастики на всі суглоби. В сумі це 1000-1500 рухів, з них 500 бажано робити з гантелями по 5 кг. (Дуже зручно виконувати їх перед телевізором, щоб час заощаджувати.) Година швидкої ходьби. Ще краще — біг 2-3 км, хоча б підтюпцем. Активній людині бажано ці навантаження подвоїти. Особливо старому. Смішно? Так-так, саме так: в старості тренування потрібніше.

Дуже важливо дотримуватися поступовості у нарощуванні навантажень — кількості вправ і тривалості бігу: починати з чверті норми, додавати по 3% за день. Контролювати пульс: почастішання відразу після вправ або бігу допускати не більш 50% від частоти серцевих скорочень в стані спокою. Межа частоти пульсу для молодих — 150, для літніх — 120 ударів за хвилину.
Харчування
Сирі овочі і фрукти — 300-500 г, молоко, сир, м'ясо — 50-100 г. Тваринних жирів уникати, рослинні потрібні, але небагато. Сіль і цукор обмежувати. Хліб краще житній. Каші і хліба не переїдати, щоб вага відповідала формулі: зріст мінус 105-110. Старим знижки немає: вага повинна знижуватися, а не зростати, тому що з віком зменшується маса м'язових білків, а накопичення жиру нікому не йде на благо. Голоду не бійтеся — він корисний.
Дуже важливо управляти психікою: від стресів хвороб більше, ніж від усіх інших причин. Правда, порада уникати стресів настільки ж важлива, як і марна: виконати її майже неможливо. Але треба хоча б стежити за собою. Не заводитися через дрібниці.
Профілактична перевірка здоров'я
Потрібно вимірювати свій кров'яний тиск (норма - 110-140 на 60-80), пульс (60-70). Раз на рік не зайве зробити аналіз крові на цукор, на гемоглобін (120 і вище).
Не варто при перших же негараздах зі здоров'ям бігти до лікаря (крім гострого болю в животі). Дрібні симптоми, що не заважають працювати, можна перетерпіти. І тиждень, і місяць. Природа сама з ними справляється. Розумію, що легко говорити так мені: я знаю, що небезпечно, а що — ні. Необізнаному в медицині без лікаря не обійтися, і в полон до нього (при нинішніх витратах!) потрапити легко. Але якщо вже лікар скаже: безпечно — вірте і не лікуйтеся. Лікар швидше перестрахується, ніж даремно заспокоїть.

Моє ставлення до медицини не змінилося. Хірургія могутня, боятися її не потрібно. Є й дієві ліки, але приблизно дві третини з них — тільки психотерапія. Поради, як відрізнити одне від іншого, дати не можу, для цього потрібно писати цілу книгу. Без спеціальних досліджень (УЗД, рентгену, аналізів та ін.) добре лікувати неможливо. Але і робити все це через дрібниці не варто — тільки зайва трата грошей. І намагайтеся поменше приймати ліків.
Рада досвідченого пацієнта: розслабитися і терпіти. У критичний для себе момент я переконався в тому, про що здогадувався і раніше — вмирати не страшно. У таких ситуаціях сама природа захищає психіку від страждань.
І хвороб не бійтеся: людина міцна, тільки не треба собі шкодити. А медицина, якщо з'явиться в цьому необхідність, допоможе і навіть врятує. Вона теж досить сильна.
Упевнений, що при здоровому серці великі навантаження забезпечать активне життя до 90 років. А деяким — і до 100. Це цілком реально для багатьох. Треба тільки зважитися і бути послідовним.