6 грудня 2013 року виповнилося 100 років від дня народження М.М.Амосова | Історія ІТ в Україні

6 грудня 2013 року виповнилося 100 років від дня народження М.М.Амосова

6 грудня 2013 року виповнилося 100 років новатору-хірургу, талановитому письменнику, фундатору біокібернетики Миколі Михайловичу Амосову.

МИКОЛА АМОСОВ: Кардіохірург, людина, громадський діяч СРСР

Відправною точкою розвитку серцевої хірургії став успішний досвід лікарів Північної і Південної Америки, Європи, СРСР та інших країн в розробці напряму хірургії відкритого серця і способів корекції різних форм серцевих захворювань. Серед розробників в Радянському Союзі лікар Микола Амосов є одним з лідируючих хірургів нашого часу. У недавньому інтерв'ю Амосов згадував свій внесок в медицину і свої перші дні як хірург.

"Я цікавився медициною з дитинства. Проте, мені пощастило і я здобув освіту в Архангельському медичному інституті, спеціальністю була військова хірургія. Там я і почав кар'єру хірурга. Я провів тільки рік в інтернатурі і повернувся в місто Череповець, де рік пропрацював хірургом до початку другої Світової війни. Був призначений головним хірургом у військовий польовий госпіталь в Череповці. Я прослужив в цьому госпіталі всю війну", - сказав Амосов.

Виконана Амосовим робота була величезна. За роки війни через його 200-ліжковий госпіталь, в котрому було всього 5 лікарів, пройшли 40000 поранених. У 1953 році, після додаткового, повоєнного досвіду роботи хірургом в Москві, Амосов переїхав до столиці України Києва і очолив кафедру хірургії в Київському державному медичному інституті. Так само, як і інші хірурги у всьому світі, він проводив операції на серці, такі як мітральна комісуротомія і установка шунта Блелок-Тауссіга при тетраді Фалло. Ці операції не вимагають використання апарату штучного кровообігу.

"Звичайно, я ніколи не був за кордоном і ніколи не бачив серцевої хірургії, що виконується ким-небудь ще", - говорить він. "В основному, я вчився самостійно по книгах. Це був дуже складний старт".

У 1957 році Амосов здійснив поїздку з групою російських хірургів - що включає доктора Бориса Петровського, відомого новатора в області хірургії грудної клітки і міністра охорони здоров'я СРСР протягом 16 років - на Мексиканський Міжнародний конгрес хірургів. Там вперше він побачив операцію, що проводилася з використанням апарату штучного кровообігу.

"Коли ми повернулися, я захотів зайнятися цим видом хірургії, але у мене не було можливості придбати апарат штучного кровообігу. Оскільки, окрім медичної, у мене була ще й технічна освіта, в 1958 році я створив апарат штучного кровообігу самостійно. Виготовили його на одному з місцевих заводів. У 1959 році ми оперували наш перший випадок тетради Фалло, використовуючи свій власний апарат штучного кровообігу."

Поступово Амосов і його колектив перейшли до більш складних операцій. Проте, результати їх операцій були дуже хорошими, і в 1962 році його колектив в Києві був першим в СРСР, який замінив стулки мітрального клапана нейлоновими. Цікаво також й інше - він використовував нейлон сорочки, купленої в США.

Амосов придбав репутацію серцевого хірурга світового класу. Навіть керівництво комуністичної партії оцінило заслуги лікаря, який ніколи не був її членом, і запропонувало ввести його до складу Верховної Ради.

"Першим особам Партії було важливо ввести до складу Верховної Ради людину, відому широкій громадськості", - говорить він. "Люди підтримали мене і я був обраний одноголосно. Але, правда, всіх вибирали "одноголосно". Я міг не погоджуватися стати депутатом Верховної Ради, але відхилити цю пропозицію було неможливо. Можна було втратити роботу. Верховна Рада збирала свої сесії двічі на рік. Кожне голосування було "за". Дебати не були дуже тривалими. Одного разу і мені довелося виступати. Я говорив про охорону здоров'я і був дуже критичний. У 1979 році, після сімнадцяти років у Верховній Раді Радянського Союзу, моя служба там дійшла кінця".

В кінці 1980-х роках кількість виконаних Інститутом серцево-судинної хірургії операцій зросла до 5000 в рік, зробивши його одним з найбільш завантажених центрів серцево-судинної хірургії в світі.

"У 1988 році, коли мені було 75, я визнав неможливим для себе залишатися директором Інституту серцево-судинної хірургії. В Інституті були проведені вибори, і моїм наступником було обрано лікаря Геннадія Книшова.

Пізніше, в 1989 році, я зробив ще один внесок у громадську діяльність. Всі з великим ентузіазмом віднеслися до того, що наша країна стане демократичною. Працівники нашого інституту запропонували мою кандидатуру. Вибори пройшли на демократичній основі і без перешкод. В день виборів я отримав 60% підтримку по бюлетенях. В той час, коли я обирався у Верховну Раду, вона була організована як справжній парламент Проте, всі мої надії на вдосконалення системи охорони здоров'я не здійснилися".

"У грудні 1991 року Радянський Союз припинив своє існування. З його розпадом, закінчилася і моя громадська діяльність".

Із інтерв'ю наданого для книги "Легенди світової науки" академіком Геннадієм Книшовим, директором Інституту серцево-судинної хірургії (м.Київ, Україна)