6 грудня 2013 року - 105 років від дня народження Миколи Михайловича Амосова | Історія ІТ в Україні

6 грудня 2013 року - 105 років від дня народження Миколи Михайловича Амосова

Спогади про Амосова

О.М.Касаткін, Л.М.Касаткіна

 Як не дивно, Микола Михайлович не любив це слово - "вчитель" і ніколи не прагнув до формального визнання своєї школи. Він високо цінував самостійність своїх колишніх співробітників і вимагав жорсткого слідування канонам. Втім, його власні погляди теж зазнавали змін, і він охоче обговорював зі співробітниками відділу нові ідеї в області штучного інтелекту і соціології.

До останніх днів Микола Михайлович продовжував активно цікавитися роботами і долею відділу.

Наукові семінари з його участю проводилися, як правило, в неформальній обстановці - вдома у Миколи Михайловича або у кого-небудь із співробітників відділу. Обговорювалися поточні проблеми, книги, які були у Миколи Михайловича "в роботі" або недавно вийшли, будувались плани на майбутнє.

Останній раз Микола Михайлович відвідав відділ навесні 2001 року. До цього часу Інститут кібернетики розділився на ряд самостійних інститутів, що склали Кібернетичний центр, і відділ увійшов до складу Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем.

Свого часу (середина 70-х років ХХ століття) академік В.М.Глушков умовно розділив всіх кібернетиків на "сухих і "мокрих" - за ступенем використання ними строгих математичних методів. М.М.Амосов завжди був "мокрим" кібернетиком. Романтична ідея створення "справжнього" штучного інтелекту, що так багато значила в житті Миколи Михайловича Амосова, не тільки не забута науковим співтовариством, але і почала активно відроджуватися. В обговореннях перспектив розвитку комп'ютерної техніки поруч зі словами "комп'ютер XXI століття" все частіше вимовляється слово "розуміння" (для активної співпраці з людиною комп'ютер повинен розуміти його цілі і завдання, вміти оперувати з подібною інформацією і т.п.). А це означає, що "мокрі" кібернетичні теорії і гіпотези про психічну діяльність мозку знову стають потрібними і на сучасному рівні розвитку комп'ютерної техніки вони можуть дати новий шанс як для розуміння роботи мозку, так і для створення штучного аналога...

О.М.Касаткін, Л.М.Касаткіна