Наші земляки – комп'ютерні піонери. Частина 2. <BR>Творець трійкового комп'ютера. | Історія ІТ в Україні

Наші земляки – комп'ютерні піонери. Частина 2.
Творець трійкового комп'ютера.

Навчаючись на останньому курсі Московського державного університету та готуючи дипломний проект, майбутній творець першого і єдиного в світі трійкового комп'ютера Микола Петрович Брусенцов (нар. 1925 р. у Дніпродзержинську) зіткнувся з необхідністю розрахунку складних таблиць. Уже тоді він засвоїв чисельні методи обчислень і склав таблиці дифракції на еліптичному циліндрі (відомі як таблиці Брусенцова). Так у Московському державному університеті закладалося підґрунтя його діяльності в галузі обчислювальної техніки.

Його науковий керівник академік С.Л.Соболєв захопився ідеєю створення малого комп'ютера, який би за вартістю, розмірами, надійністю був придатним для використання в інститутських лабораторіях. Він організував семінар, у якому брали участь М.Р.Шура-Бура, К.А.Семендяєв, Є.А.Жоголєв і, звичайно, сам Сергій Львович. Аналізували хиби існуючих машин, обговорювали систему команд і структуру (тепер це називають архітектурою), розглядали варіанти технічної реалізації, схиляючись до магнітних елементів, оскільки транзисторів тоді ще не було, лампи одразу ж відкинули, а осердя та діоди можна було дістати і все зробити самим. На одному з семінарів (23 квітня 1956 р.) за участю С.Л.Соболєва сформулювали основні технічні вимоги до створення малого комп'ютера. Керівником і спочатку єдиним виконавцем розробки був призначений М.П.Брусенцов. Зауважимо, що йшлося про машину з двійковою системою числення на магнітних елементах.

Саме тоді в Миколи Петровича виникла думка використати трійкову систему числення. Вона давала змогу створити дуже прості й надійні елементи, зменшити їхню кількість у машині в сім разів. Істотно скорочувалися вимоги до потужності джерела живлення, до відбраковування осердь і діодів, і, головне з'являлася можливість використати натуральне кодування чисел замість прямого оберненого та додаткового кодів чисел.

У 1958 р. співробітники лабораторії (на той час їх було майже 20) своїми руками виготовили перший зразок машини. Вони раділи як діти, коли на десятий день комплексного налагоджування комп'ютер запрацював! Такого у практиці наладчиків розроблюваних у ті роки машин ще не було! Машину назвали "Сетунь" (від річки, що протікала неподалік Московського університету).

Постановою Ради Міністрів СРСР серійне виробництво машини "Сетунь" доручили Казанському заводу математичних машин. Конструкторську документацію на машину розробили в Спеціальному конструкторському бюро Інституту кібернетики АН УРСР. Перший зразок машини демонструвався на Виставці досягнень народного господарства у Москві. Другий довелося здавати на заводі, оскільки заводські начальники намагалися довести, що машина, яка була прийнята Міжвідомчою комісією й успішно працювала на виставці, не придатна для виробництва. "Довелося власними руками привести заводський (другий) зразок у відповідність з нашою документацією, - згадує М.П.Брусенцов, - і на випробуваннях він показав 98% корисного часу при єдиній відмові (пробився діод на телетайпі), а також солідний запас щодо кліматики і варіацій напруги мережі. 30 листопада 1961 р. директор заводу змушений був підписати акт, що поклав край його намірам поховати нашу машину".

Казанський завод випустив 50 комп'ютерів "Сетунь", 30 з них працювали у вищих навчальних закладах СРСР.

До машини виявили гострий інтерес за рубежем. Зовнішторг отримав заявки з ряду капіталістичних держав Європи, не кажучи вже про соціалістичні країни. Але жодна з них не була реалізована: міністерство припинило випуск машини.

Наступною була машина "Сетунь-70" - машина, де невідомі на той час (1966 – 1968рр.) RISC-ідеї з'єдналися з перевагами тризначної логіки, трійкового коду і структурованого програмування Е.Дейкстри. Для неї створили діалогову систему структурованого програмування, а в ній - множину високоефективних, надійних і компактних продуктів - таких, як крос-системи програмування мікрокомп'ютерів, системи розробки технічних засобів на базі однокристальних мікропроцесорів, системи обробки текстів, керування роботами-маніпуляторами, медичний моніторинг і багато чого іншого.

Сьогодні Микола Петрович Брусенцов, ветеран комп'ютерної техніки, завідує лабораторією електронних обчислювальних машин факультету обчислювальної математики і кібернетики Московського державного університету ім.М.В.Ломоносова. Основні напрями його наукової діяльності – архітектура цифрових машин, автоматизовані системи навчання, системи програмування для міні- і мікрокомп'ютерів. "Сетунь-70" і сьогодні успішно використовується в навчальному процесі в Московському державному університеті.

Автор: Борис Малиновський