Алещенко Олег Михайлович | Історія ІТ в Україні
Aleschenko

Алещенко Олег Михайлович

Видатний конструктор гідроакустичних комплексів Олег Михайлович Алещенко присвятив своє життя оборонним технологіям для Військово-морського флоту СРСР. Він довів, що навіть те, що вважається неможливим, можна створити, якщо бути наполегливим. Працюючи за часів, коли гідроакустичні системи, на думку загалу, були чимось недосяжним, Алещенко разом зі своїми прибічниками все ж таки домігся того, що гідроакустичний комплекс «Зірка» (в оригіналі назва рос. “Звезда”) побачив світ.

Олег Михайлович Алещенко народився в 1934 році в селищі Семенівка Чернігівської області в родині лікарів. Уся його найближча рідня: брати, сестри та їхні діти – також стали лікарями, і лише він один обрав технічну спеціальність і вступив до технікуму. У 1956 році  закінчив Київський політехнічний інститут за фахом гідроакустика та був направлений на роботу до щойно відкритого НДІ гідроприладів. Навряд чи він тоді уявляв, що пов’яже з НДІ все своє життя.

Діяльність Київського НДІ гідроприладів на той час розвивалася у трьох напрямках: створення вертолітних гідроакустичних станцій (ГАС), що спускаються й буксируються; створення корабельних ГАС кругового огляду, що буксируються; створення позиційних систем – авіаційних пасивних та активних радіо-гідроакустичних буїв (РГБ), а також стаціонарних систем висвітлення підводного середовища.

У 1958 році Алещенку доручили наукове керування дослідами щодо можливостей створення вертолітної гідроакустичної станції. Вже за рік він став головним конструктором дослідно-конструкторської роботи «Ока», що полягала у створенні вертолітної ГАС з антеною, що опускається. У 1964 році він захистив кандидатську дисертацію.

Олег Михайлович вирішив і далі йти шляхом науки, однак написану в 1972–73 рр. дисертацію, присвячену методам створення вертолітних гідроакустичних комплексів, йому довелося відкласти. Восени 1974 року вийшла урядова постанова щодо програми «Зірка», що передбачало устаткування всіх кораблів ВМФ СРСР новими гідроакустичними комплексами. Головною організацією, котра мала реалізувати цю програму, став НДІ гідроприладів. Головним конструктором призначено Олега Михайловича Алещенка.

Під час роботи над комплексом «Зірка» повною мірою проявився неабиякий хист Алещенка як головного конструктора. Працівники згадують, що він був суворим та принциповим керівником, і водночас надзвичайно душевною людиною – він добре розумів, яку справу роблять його колеги. До кожного він мав свій підхід і свої засоби заохочення та покарання. Але ніхто не почувався скривдженим.

Олег Михайлович твердив, що для будь-кого, хто відповідає за проектування нової техніки, найважливішим є формування колективу. «Коли б мене запитали, що із того, що я зробив за життя, я вважаю найважливішим, я б відповів: створення, а докладніше – участь у створенні, дієздатної, відданої, фахової та зацікавленої команди, з якою можна йти і в бій, і в розвідку, і куди завгодно. У мене завжди був чудовий колектив. Я придивлявся до людей вже на етапі дипломних проектів та переддипломної практики, намагаючись їх зацікавити», – казав він.

У 1984 році роботи над гідроакустичним комплексом «Зірка» завершено, а наступного року «Зірки» прийняв на озброєння ВМФ СРСР і розпочалося їхнє серійне виробництво. Творці комплексу О. М. Алещенко та Ю. В. Бурау були нагороджені Державною премією СРСР.

Науці довелося зачекати ще шість років – аж поки 1990 року Олег Алещенко блискуче захистив докторську дисертацію на вченій раді Інституту кібернетики НАН України. Проте тема роботи була вже іншою і стосувалася створення корабельних цифрових гідроакустичних комплексів.

Після виходу на пенсію Олег Михайлович Алещенко присвятив свій час навчанню молодого покоління фахівців. Як педагог він користався великим авторитетом і любов’ю колективу, тому що щедро ділився своїм величезним практичним досвідом у галузі інформаційних технологій.

Головний конструктор «Зірок» помер 2 січня 2007 року.