Історія вченого, який хотів уможливити інформаційне суспільство в СРСР і безсмертя | Історія ІТ в Україні

Історія вченого, який хотів уможливити інформаційне суспільство в СРСР і безсмертя

Українська кібернетика. Випробовуючи людський фактор. Історія вченого, який хотів уможливити інформаційне суспільство в СРСР і безсмертя.

Із нагоди 55-річчя Інституту кібернетики імені Віктора Глушкова Національної академії наук України.
Cтаття Радіо Свобода/Радіо Вільна Європа, автор: Ярослава Куцай

Наприкінці 1962-го на околицях Києва виникла Кібертонія, яка, як запевняли її мешканці, не влазила ні у який бінокль, оскільки була країною трьох вимірів – енергії, сміху, мрії і фантазії.

У Кібертонії була своя конституція, рада роботів на чолі з роботом-саксофоністом, своя валюта кібертіно, власна газета "Вечірній Кібер" і, серед іншого, кіберперукарня та кіберлазня.

Такою самоіронічною травестією зустрічали новий рік молоді співробітники новоствореного Інституту кібернетики Академії наук УРСР. Це був колектив творчих та енергійних особистостей, які серйозно ставилися до своєї роботи. А коли жартували, то теж на совість.

Кібертонці жартували, адже почуття гумору – одна з найхарактерніших рис, що мала б відрізнити їх від розумних машин, у створення яких вірив їхній лідер Віктор Глушков.

"Залізо" Фауста

Після Другої світової багатьом новаторам в СРСР було нелегко. Коли комуністи вирішили, що генетика – маніпуляція імперіалізму, на Заході почалося зародження кібернетики. У 1948-му американський математик Норберт Вінер дав їй визначення науки про управління і комунікацію у тварині та машині. Визначення поплічників Сталіна було коротшим: буржуазна лженаука. Детальніше ›››››