Поява радянських попередників персональних комп’ютерів | Історія ІТ в Україні

Поява радянських попередників персональних комп’ютерів

У 1959 році талановитий учений Віктор Михайлович Глушков дійшов висновку, що треба розробити машину для інженерних розрахунків. Він висунув ідею інтелектуалізації майбутньої машини і запропонував створити для неї оригінальну мову програмування, близьку до людської (але не усної, а математичної). Так на початку 60-х років у Києві вперше з’явилися попередники персональних ЕОМ.

EVM_Praobrazi pervih PK

Біографії:

Glushkov
Глушков Віктор Михайлович

Наприкінці 1950-х рр. з’явилася нагальна потреба автоматизації інженерних розрахунків. Тож в Обчислювальному центрі, а потім в Інституті кібернетики АН УРСР та Спеціальному конструкторському бюро (СКБ) інституту в 1960-і рр. під керівництвом В. М. Глушкова були створені спочатку ЕОМ «Промінь», а згодом лінійка машин «МИР», які передували персональним комп’ютерам.

ЕОМ «Промінь» стала новим словом у світовій практиці: вона мала багато технічних новинок, зокрема пам’ять на металізованих картах і так зване ступеневе мікропрограмне керування. Серійне виробництво ЕОМ «Промінь» було розпочато в 1963 році на Сіверодонецькому заводі обчислювальних машин.

«Промінь» працював у двійково-десятковій системі числення, а обсяг його оперативної пам’яті становив 140 слів. Команди вводили в систему за допомогою штекерів або записували на металеві перфокарти (по 10 на кожну карту). Обсяг пам’яті становив 100 карт: на 80 з них зберігали команди й проміжну інформацію, на 20 – константи. «Промінь» мав одноадресну систему команд. Набір цих команд складався з 32 операцій. Середня швидкість обчислень становила 1000 операцій додавання (або 100 операцій множення) за хвилину. Числову інформацію вводили за допомогою клавіатури, а результат відображався на табло з десятковими індикаторними лампами.

У 1965 році, вдосконалюючи малі машини, В. М. Глушков задумав створити цілу серію машин для широкого кола інженерно-конструкторських і математичних завдань. Перша машина дістала назву «МИР» (рос. машина для инженерных расчётов — машина для інженерних розрахунків). Її можна було розмістити в невеличкій кімнаті. Щоб зробити розрахунки, користувач мав сісти до столу з електричною друкарською машинкою (з її допомогою можна було вводити й виводити інформацію). Мовою програмування машини «МИР» був «Алмир-65», що являв собою «русифікований розширений варіант» мови «Алгол-60».

Невдовзі з’явилася поліпшена версія машини для інженерних розрахунків – «МИР-1». На той час Глушков, відчуваючи творче піднесення, лише за два тижні склав аванпроект, де окреслив головні структурно-архітектурні риси машини. Проект мав кілька оригінальних пропозицій, які згодом лягли в основу заявок на винаходи.

ЕОМ «МИР-1» працювала в двійково-десятковій системі числення, мала оперативну пам’ять на феритових осердях обсягом 4096 12-розрядних слів і зовнішню пам’ять на 8-доріжковій перфострічці зі швидкодією близько 200 операцій на секунду.

До комплекту машини входила електрична друкарська машинка Zoemtron, що давала змогу вводити й виводити інформацію зі швидкістю 70 знаків на секунду, ввідний пристрій FS-1501 зі швидкістю до 1500 символів на секунду, а також вивідний пристрій ПЛ-80 зі швидкістю до 80 символів на секунду. В основі керування машиною лежав мікропрограмний принцип, а вхідною мовою машини був «Алмир-65».

У 1967 році на виставці в Лондоні, де показали машину «МИР-1», її купила найбільша американська фірма IBM – постачальник майже 80% обчислювальної техніки в капіталістичному світі. Це вперше (і, на жаль, востаннє) американська компанія придбала радянську електронну машину.

Як з’ясувалося згодом, американці купили машину не для того, щоб лічити на ній, а щоб довести своїм конкурентам, які 1963 року запатентували принцип ступеневого мікропрограмування, що росіяни давно вже знали про цей принцип, реалізувавши його в серійній машині. Насправді його застосували ще раніше – в ЕОМ «Промінь».

Проектуючи «МИРи», В. М. Глушков розв’язував ще одне важливе завдання – зробити машинну мову максимально наближеною до людської (тут ідеться про математичну, а не розмовну мову). Так постала мова «Аналітик», яку повною мірою могла інтерпретувати оригінальна машинна система. Мова «Аналітик», що її розробив колектив у складі В. М. Глушкова, А. О. Стогнія, О. А. Летичевського, давала змогу безпосередньо формулювати завдання з аналітичними перетвореннями формул і обчислювати аналітичні вирази похідних та інтегралів. Цю мову програмування використали також у пізніших машинах «МИР-2» і «МИР-3».

У 1969 році побачила світ ЕОМ «МИР-2», в якій вперше застосовано унікальну розробку – дисплей зі світловим пером. Такий дисплей давав змогу швидко виводити, перевіряти та редагувати інформацію, а також показував на екрані проміжні й кінцеві результати розрахунків. «МИР-2» мала зовнішню пам’ять на магнітних картах. Середня швидкодія машини становила 12 тисяч операцій за секунду, а обсяг оперативної пам’яті – 8000 13-бітних символів. Постійна пам’ять мала обсяг близько 1,6 млн бітів, цього було досить, щоб зберігати кілька десятків тисяч мікрокоманд. Крім того, ЕОМ «МИР-2» мала буферну пам’ять для вихідної інформації обсягом 4000 10-бітних слів і зовнішні пристрої — зчитувач перфострічок і електричну друкарську машинку Zoemtron.

Згодом з’явилася і «МИР-3». На ту пору обидві машини не мали рівних у швидкості виконання аналітичних перетворень. Наприклад, «МИР-2» успішно змагалася з універсальними ЕОМ звичайної структури, які перевищували її номінальною швидкодією й обсягом пам’яті в кількасот разів.

Головним конструктором ЕОМ «Промінь», а також «МИРів» був талановитий інженер С. Б. Погребинський. Завдяки тісній співпраці науковців Інституту кібернетики АН УРСР (А. О. Стогнія, О. А. Летичевського та ін.), учених та інженерів СКБ інституту (Ю. В. Благовєщенського, С. Б. Погребинського, В. Д. Лосєва, А. О. Дороднициної, В. П. Клименка, Ю. С. Фішмана, О. М. Зінченка, А. Г. Семеновського та ін.) ЕОМ лінійки «МИР» дуже швидко розробили й запустили в серійне виробництво. Користувачі оцінили їх дуже високо.

Кожна з цих машин була черговим кроком на шляху створення машини зі штучним інтелектом – стратегічного напряму в розвитку ЕОМ, який запропонував В. М. Глушков.

 

#photodescription5-2

#photodescription5-3

#photodescription5-4

#photodescription5-5

#photodescription5-6

#photodescription5-7