Забута «Машина логічного мислення» професора Щукарьова | Історія ІТ в Україні

Забута «Машина логічного мислення» професора Щукарьова

У квітні 1914 року, під час лекції “Пізнання і мислення” в Московському політехнічному музеї, професор хімії Харківського технологічного інституту Олександр Миколайович Щукарьов продемонстрував публіці «Машину логічного мислення», здатну механічно здійснювати прості логічні висновки із заданих передумов. У ті часи вчені вважали, що техніка не може в принципі логічно мислити і відкриття Щукарьова викликало чимало суперечок.

Біографії:

Щукарьов Олександр Миколайович

Історія логічних машин починається з книги Ars Magna (“Велике мистецтво”) Раймонда Луллія, яка датується кінцем XIII ст., а розквіту вони досягли в кінці XIX століття, коли механічні логічні машини були створені Вільямом Стенлі Джевонсом в Англії і Алланом Марквандом в США. Трохи пізніше ще дві логічні машини були побудовані в Російській імперії в Харкові (тепер Україна) – П.Д. Хрущовим і О.М. Щукарьовим.

Деякі вчені вважають логічні машини тупиковою, але дуже важливою, гілкою розвитку комп’ютерів, без якої не з’явилися б сучасні комп’ютери.

Історія створення «Машини логічного мислення» Щукарьова почалася в 1911 році. Тоді відомий своїми відкриттями в області термохімії вчений Олександр Миколайович Щукарьов, який працював в той час у Вищому Катеринославському (зараз – Дніпропетровськ) гірничому училищі, був запрошений на роботу в Харківський технологічний інститут на кафедру загальної та неорганічної хімії.

Щукарьов Олександр Миколайович (1864-1936) професор Харківського.політехнічного інституту Побудував “Машину логічного мислення”, здатну механічно робити прості логічні висновки на основі вихідних смислових посилок Щукарьов Олександр Миколайович (1864-1936) професор Харківського.політехнічного інституту Побудував “Машину логічного мислення”, здатну механічно робити прості логічні висновки на основі вихідних смислових посилок

Для Щукарьова переїзд до Харкова був вимушеним кроком. Він переїхав туди заради своїх дітей, які хотіли вчитися в хороших вищих навчальних закладах, а таких у Катеринославі на той час ще не було. А ось Харків вважався відомим університетським центром.

На новому місці Щукарьов починає викладати на кафедрі загальної хімії, де він читає курс неорганічної хімії та «невеликий курсик фізичної хімії». Паралельно він продовжує займатися наукою, проводить дослідження.

Можливо, «Машина логічного мислення» Щукарьова ніколи б не побачила світ, якби не збіг обставин. Незадовго до переїзду Щукарьова в Харківському університеті викладав професор Павло Дмитрович Хрущов. Він, як і Щукарьов, захоплювався проблемою мислення та методологією науки. Ще на початку ХХ століття Хрущов на основі ідей англійського математика Вільяма Стенлі Джевонса побудував так зване «логічне піаніно». «Логічне піаніно» було винайдено Джевонсом в 1870 році як навчальний посібник для викладання курсу логіки.

Хрущов Павло Дмитрович (1849-1909), професор Харківського університету. В 1897 році відтворив Хрущов Павло Дмитрович (1849-1909), професор Харківського університету. В 1897 році відтворив "логічне піаніно" – машину, винайдену в 1870 році англійським математиком Вільямом Стенлі Джевансом (1835-1882)

І ось в Харкові Щукарьову потрапляє в руки посмертна спадщина Хрущова – те саме «логічне піаніно». Але на відміну від Джевонса і Хрущова, Щукарьов розглядає цей пристрій не тільки як навчальний посібник, але і як технічний засіб механізації формалізованих сторін мислення.

Щукарьов багато працює над ідеєю Джевонса, і паралельно з викладацькою діяльністю і дослідженнями у сфері фізичної хімії, все більше і більше часу приділяє своєму новому хобі – вдосконалення «Машини логічного мислення». Вчений вносить в «логічне піаніно» Джевонса кілька змін, зокрема, додає світловий екран, який можна вважати попередником сучасних дисплеїв. «Я зробив спробу побудувати дещо видозмінений екземпляр, вводячи в конструкцію Джевонса деякі вдосконалення. Ці вдосконалення, втім, не носили принципового характеру. Я просто надав інструменту дещо менші розміри, зробив його повністю з металу й усунув деякі конструктивні дефекти, яких у приладі Джевонса, треба зізнатися, було досить багато. Подальшим кроком вперед було приєднання до інструменту особливого світлового екрана, на який передається робота машини і на якому результати «мислення» з’являються не в умовно-буквеній формі, як на самій машині Джевонса, а у звичайній словесній формі», – писав про свою роботу Щукарьов .

Завдяки О.М. Щукарьову «Машина логічного мислення» набула нового життя, і вже в 1912 р. він продемонстрував її на засіданні спілки фізико-хімічних наук при Харківському університеті. Після цього Щукарьов показував свою машину не тільки в Харкові, але і в деяких інших містах півдня Російської імперії. А у квітні 1914 року Щукарьов представив свою вдосконалену «Машину логічного мислення» в Москві в Політехнічному музеї на лекції «Пізнання та мислення». Його машина виглядала як ящик заввишки 40 см, завдовжки – 25 см і шириною 25 см. У ящику було 16 штанг, що приводилися в рух натисканням кнопок, розташованих на панелі введення початкових даних (смислових посилок). Кнопки впливали на штанги, ті – на світлове табло, де висвічувався (словами) кінцевий результат (логічні висновки із заданих смислових посилок).

Машина логічного мислення Машина логічного мислення" професора А.Н.Щукарьова. 1914 год

В якості очної демонстрації роботи своєї машини Щукарьов задавав їй різні логічні задачі, в яких «людська думка сильно плуталася», а машина працювала бездоганно. Ось приклад однієї з таких задач. При вихідних посилках: срібло є метал; метали є провідники; провідники мають вільні електрони; вільні електрони під дією електричного поля створюють струм, машина отримувала такі логічні висновки:

  •  не срібло, але метал (наприклад, мідь) є провідником, має вільні електрони, які під дією електричного поля створюють струм;
  •  не срібло, не метал, але провідник (наприклад, вуглець), має вільні електрони, які під дією електричного поля створюють струм;
  •  не срібло, не метал, не провідник (наприклад, сірка) не має вільних електронів і не проводить електричний струм.

Газета «Русские ведомости» від 16 квітня 1914 р. писала в анонсі під заголовком «Мисляча машина»:

«В суботу, 19-го квітня, у великій аудиторії Політехнічного музею відбудеться публічна лекція проф. О.М. Щукарьова на тему «Пізнання і мислення». Під час лекції демонструватиметься мисляча машина, апарат, який дозволяє відтворити механічно процес людського мислення, тобто робити висновки з поставлених посилок. Машина була побудована вперше математиком Джевонсом і вдосконалена автором лекції. Результати її операцій виходять на екрані в словесній формі».

Поява «Машини логічного мислення» Щукарьова мала певний резонанс у науковому світі, який розділився на два табори: одні вважали це проривом у науці, інші – обманом, оскільки процес логічного мислення не може бути механізований.

Так, професор О.М. Соков дуже позитивно сприйняв розробку Щукарьова, про що написав у статті «Мисляча машина»: «Якщо ми маємо арифмометри, які додають, вiднiмають, множать мільйонні числа поворотом важеля, то, очевидно, час вимагає мати логічну машину, здатну робити логічні висновки одним натисканням відповідних клавіш. Це збереже масу часу, залишивши людині область творчості, гіпотез, фантазії, натхнення – душу життя».

Абсолютно протилежну думку висловив професор І.Є. Орлов, назвавши ажіотаж навколо машини надуманим і комічним: «Претензії професора Щукарьова, який представляє шкільний посібник Джевонса як «мислячий» апарат, а також наївне здивування його слухачів, – все це не позбавлене деякого комізму. Нас хочуть переконати у формальному характері мислення, у можливості його механізації».

На жаль, саме точка зору професора Орлова стала переважаючою, і «машину логічного мислення» Щукарьова забули, а його висновки визнали ненауковими і не вартими уваги. Питання «а чи мислить машина» знову виникло лише через 36 років, коли великий англійський математик Алан Т’юринг опублікував свою роботу «Чи може машина мислити?».

Доля «мислячої машини» Щукарьова невідома. Професор передав її на кафедру математики Харківського університету, а в подальшому слід її загубився у вогні Першої Світової та Громадянської воєн.

«Той, хто, на нещастя, дальнозорий і бачить значно далі за інших, звичайно, не може втриматися, щоб не говорити про те, що він бачить і чого інші не можуть бачити», – писав Щукарьов, відстоюючи свої погляди.

До недавнього часу професор Олександр Щукарьов був відомий лише як видатний хімік, один із засновників термохімії, винайдені пристрої та методи розрахунків якого застосовуються до цих пір. Тепер його ім’я потрапило до підручників з історії інформаційних технологій, як творця однієї з перших у світі електричних логічних машин з демонстрацією висновків безпосередньо на екран, що було прообразом сучасного дисплея.