Доктор фізико-математичних наук Ігор В'ячеславович Вельбицький (1939-2019) | Історія ІТ в Україні

Доктор фізико-математичних наук Ігор В'ячеславович Вельбицький (1939-2019)

З глибоким сумом повідомляємо, що 5 серпня 2019 року пішов з життя Вельбицький Ігор В'ячеславович - відомий вчений в області кібернетики, Інформатики та Математичного забезпечення обчислювальних машин і систем, доктор фіз.-мат. наук, професор, Лауреат Державної премії України.

Ігор В'ячеславович народився 26 січня 1939 року в Твері. Закінчив в 1962 році Пензенський політехнічний інститут. У 1964-1984 рр. працював в Інституті кібернетики імені В.М.Глушкова Національної Академії наук України. У 1971-1984 рр. керував Проблемною лабораторією НАН України та Міністерства загального машинобудування по Космосу. У 1984-2009 рр. був генеральним директором Міжнародного наукового Центру технології програмування, ТЕХНОСОФТ НАН України, Державного комітету СРСР з науки і техніки і Державного Комітету зв'язку та інформатизації України. З 2009 року очолював Фонд В.М.Глушкова.

Наукова діяльність І.В.Вельбицького була пов'язана з Візуальними технологіями програмування і Автоматизованого виробництва програм реального часу ракетно-космічних систем. У 1967 році він ввів в програмування поняття технології і виробництва програм. Автор оригінальної в світі R-технології програмування графічними R-схемами. У цій технології вперше пропонувалося не писати, а малювати програми за допомогою тільки однієї дуги графа, у якій зверху записуються Умова, а знизу виконуються Дії. На цю технологію отримано міжнародний стандарт. Технологія була випробувана при проектуванні ракетно-космічних систем в СРСР, включаючи САТАНУ.

Висловлюємо щире співчуття рідним і близьким Ігоря В'ячеславовича.

І.В. Вельбицький. Клуб М.М. Амосова і активна наукова творчість в похилому віці.

Пенсіонер в нашому віці: в 70 років після 2010 року - це специфічна людина. Постараюся відтворити узагальнений образ цієї людини на прикладі одного і пов'язаних з ним "спорідненість душ" однодумців в "клубі Амосова". В силу свого віку постараюся бути щирим, як це робив М.М.Амосов, але мене цікавить перш за все активна наукова творчість в похилому віці. Яка вона?

По-перше, "людина нашого часу" - це дитя соціалізму і зовсім інших принципів життя. У цьому житті головне - робота і нічого крім роботи, не ідеологія, не зарплата, не секс, не сім'я, не навіть діти і не справжня велика любов (як рушійна сила всього і зрозуміла тільки зараз). На початку навіть любов сприймалася нами як щось надихаюче на роботу, а потім як щось нездійсненне, яке виражається в вічних досі тостах "за ЛЮБОВ" як основу і сутність всього живого. Робота і тільки робота. Тому перші дні після виходу на пенсію сприймалися насамперед як можливість працювати, не забезпечувати роботу, зарплату, квартири і т.п. своїм співробітникам (пішов на пенсію Генеральним директором великого софтверного підприємства), а самому працювати і займатися тільки своєю улюбленою справою, якій присвятив усе своє життя. Працездатність відкрилася незвичайна, цілодобова (напевно зголоднів).

По-друге, все, що зараз відбувається в державі сприймається нами в цілому позитивно. Можна все купити, "не дістати", не треба на це витрачати час. Люди молоді заробляють видно не погано і працюють собі в задоволення: обличчя стурбовані, але не похмурі (не придушені), кафе, магазини заповнені молодими людьми. Дуже багато хороших автомобілів в особистому користуванні, по кілька автомобілів на родину. Вирішена одвічна для нашої держави і більшості в ньому проблема житла. Місто облаштовується і змінює вигляд на краще, починає з'являтися інфраструктура нового життя і дороги. Народ децентралізується і відмежовуються від свого уряду (+верховна Рада), які мають дуже низький авторитет і ккд своєї діяльності. Зникло "Сталін думає за нас" і багато ще всього потойбічного (ідеологічного). Виник "культ грошового тільця" і процес його обміну, який називається "корупцією" (не крадіжкою бюджету, не плутати?). Урядове гетто стало жити по іншим не писаним і більш масштабним для себе законам. Погано це чи добре - "розтин покаже". Поки точно погано - це зіпсовані відносини і війна з сусідом. У народі кажуть - "Дурні б'ються, розумні - домовляються". А нашому народу, у якого "Київ - мати міст Руських", не позичати історичної мудрості.

По-третє, "буття визначає матерію" і навпаки. Зараз мені стало зрозуміло, чому стародавні філософи формулюють і висловлюють свої мудрі думки в похилому віці. Тому що в цьому віці природно виникає бажання підбити підсумок, обміркувати і проаналізувати накопичений за життя досвід. У нашому випадку весь життєвий досвід накопичений в процесі побудови систем управління всіх основних ракет колишнього Союзу з нашим сусідом. Цей досвід показав, що складності програмування зросли настільки, що не можуть бути вирішені традиційними методами, а тільки шляхом зміни вихідних концепцій існуючого програмування. В результаті, вперше після 1947 року зараз (2016 рік) була сформована нова, дуже проста концепція графічного програмування логічними схемами, проведено її всебічний аналіз і дослідна реалізація(!) графічного середовища програмування (ГСП). Ми раді, що ідеї нової концепції були сформовані і обговорені серед однодумців клубу М.М.Амосова, див. нижче короткий і популярний її виклад.

І.В.Вельбицький. Нова концепція програмування без мов програмування.

Нова, Українська концепція програмування. Не має зарубіжних аналогів. Заснована і сформульована в 2016 році

1. Вступ. Нова концепція вперше пропонує не писати, а малювати програми в навантажених по дугам графах і володіє багатьма унікальними перевагами. Наприклад, вона одна працює на всьому життєвому циклі розробки та експлуатації програм, які виходять в сотні разів компактніше і вводяться в комп'ютер багато простіше і швидше. Має кращі (простіші) принципи проектування, налагодження, самодокументування і вперше вводить в програмування доказовий і безпомилковий стиль. Нова концепція є поліглотом (зрозумілою для всіх) і зливається з жорсткими математичними принципами подання та обробки інформації, які наближаються до принципів роботи мозку...

Стаття повністю опублікована в збірнику Клубу імені М.М.Амосова "Жизнь это дни, которые запоминаются..." 2015-2016.